На початку війни, за оцінками Фонду ООН у галузі народонаселення, 256 000 жінок були вагітними, з них 80 000 очікували пологів протягом трьох місяців10. У районах активних бойових дій жінкам довелося народжувати вдома, у бомбосховищах або імпровізованих пологових відділенняху підвалах лікарень, де працювали віддані своїй справі медичні
працівники й консультанти з грудного вигодовування, якіпереїхали у ці місця в перші місяці війни. Станом на серпень 2022 року, через шість місяців війни, 6,6 мільйона людей були внутрішньо переміщеними особами, і ще більше шукали притулку за межами України.
Це тематичне дослідження здійснено Технічною робочою групою з харчування та висвітлює, як чудові приклади національної солідарності й постійної підтримки грудного вигодовування під час великомасштабної надзвичайної ситуації, так і недоліки міжнародного реагування на потреби постраждалих від конфлікту немовлят, дітей раннього віку й осіб, які здійснюють догляд за ними, в Україні. У поєднанні із загальною непідготовленістю, низька пріоритезація ВНДРВ-Н і, як наслідок, відсутність оцінки потреб, прогалини в координації й втрачені можливості для використання місцевого потенціалу призвели до появи таких проблем. Опитані міжнародні респонденти часто наголошували на цих проблемах і вітали проведення цього тематичного дослідження. Однак це дослідження є лише першим кроком на шляху до підзвітності та інституціоналізації набутого досвіду, оскільки багато уроків, отриманих у 2015 році, залишаються незастосованими.
У світі, де гуманітарні кризи збільшуються як за масштабами, так і за охопленням постраждалого населення, традиційна модель прямої секторальної допомоги великими міжнародними гуманітарними організаціями стає дедалі менш придатною для багатьох криз, з якими ми стикаємося сьогодні. У ситуаціях, коли інші суб’єкти беруть на себе ключову роль у реагуванні на надзвичайні ситуації, гуманітарним організаціям вкрай важливо посилити співпрацю й координацію. У цьому тематичному дослідженні також висвітлюються потреби за напрямом ВНДРВ-Н в Україні: адаптований глобальний досвід й знання можуть принести значну користь. Хоча стандартизовані підходи й поради можуть допомогти забезпечити своєчасне реагування, вони повинні застосовуватися після проведення ретельного аналізу того, де і як можна створити справжню цінність.