Розробка цієї настанови координувалася Департаментом ВООЗ з питань харчування та безпеки харчових продуктів (NFS).
Визнаючи вразливість немовлят у перші місяці життя, ризики для здоров’я, пов’язані з непотрібним і неналежним використанням замінників грудного молока, а також вплив просування замінників грудного молока на практику грудного вигодовування, держави-члени погодилися, що маркетинг замінників грудного молока потребує особливого підходу, що робить звичайні маркетингові практики непридатними для цих продуктів. У 1981 році Всесвітня асамблея охорони здоров’я прийняла Кодекс про заборону всіх форм просування замінників грудного молока.
Комісія ООН з прав дитини визнає, що уряди зобов’язані захищати право дітей на найвищий досяжний рівень здоров’я, і що цей обов’язок покладає на них зобов’язання впроваджувати та забезпечувати дотримання Кодексу, зазначаючи: «Держави зобов’язані ввести у внутрішнє законодавство, впроваджувати та забезпечувати дотримання узгоджених на міжнародному рівні стандартів, що стосуються права дітей на здоров’я, включаючи Міжнародний кодекс маркетингу замінників грудного молока та відповідні резолюції Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, прийняті згодом». Цей документ також визнає, що виробники та дистриб’ютори також зобов’язані дотримуватися Міжнародного кодексу маркетингу замінників грудного молока та наступних резолюцій Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я.
Метою цiєї настанови є надання підтримки державам-членам Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у розробці та застосуванні регуляторних заходів, спрямованих на обмеження цифрового маркетингу продуктів, які підпадають під сферу дії Міжнародного кодексу з маркетингу замінників грудного молока та інших наступних відповідних резолюцій Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (далі разом – «Кодекс») шляхом застосування Кодексу до цифрових середовищ.